Вірш, 50 - 9 октября 2007 15:17

і коли стоїш на вершині велетенської вапнякової скелі, складеної з міріадів скелетів великих і малих істот і споглядаєш як сонце темніє і розростається прискорено від зустрічі з горизонтом, коротка мить - і все, порожній обрій, пурпурне сяйво тихо розчиняється в нескінченності наших мрій , масштабів і планів....

• 
• 
•