Юля, 33 - 7 декабря 2008 00:48

Минають дні, години і хвилини.
Секунди наче місяці пливуть
Та не прожив я з них і половини
Проіснував лише… Забудь, забудь
Здоровий глузд кричить несамовито
Для чого біль? Ламатись знов і знов
А серце, що ущент уже розбите
Шепоче тихо: Це любов, любов…
Це те, без чого жити ти не можеш
Без чого ти один на самоті
Вагання на страждання перемножиш
І на моменти все поділиш золоті.
Романтика сплела в реальність тісно
Всі мрії спогади і світлі почуття
А розум що сказав? А розум звісно
Сказав що вже немає вороття
Нема надії шансів вже немає.
Поглинула їх сіра пустота,
Що в відчай з крайності кидає
Ім’я їй – самота…Так, саме та.
Що на хресті кохання розпинає,
Що проти тебе весь поверне світ,
Що міри і межі собі не знає
Лиш тільки муки і колючий дріт,
Який приносить їх впившись у серце
На протязі восьми скажених місяців.
Чи може років тягнеться усе це…
А я всього лиш поруч буть хотів…
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
І знов ти йдеш а погляд твій вбиває
У грудях сильно колить і пече.
А час повільно, та усе минає
А час повільно, та усе тече.

• 
• 
•