Леля, 46 - 6 февраля 2007 21:34

Любові догораючий світанок...
І блідні зорі полишають небо.
Іди, лиш озирнися наостанок,
Прошепочи, що це не гра для тебе.

Ненавиджу як бавляться з коханням.
Я не примхлива, але серце маю
І тому цим морозно-сивим ранням
Що навздогін кричати я не знаю.

Скляні дерева похилили віти,
Мороз ранковий сковує волосся...
Лише того, як убивають квіти
Побачити чомусь не довелося.

Я не тендітна, хоч здаюсь такою.
Хочеш іти - не затримаю зроду.
З поміж багатства, влади і спокою
Найбільше я обожнюю свободу.

Скляні дерева віти похилили...
Вся таїна хай лишиться між нами.
Я притулюсь до тебе що є сили
І відпущу безсилими руками.

• 
• 
•